Посуд це одна з тих речей, якою ми найчастіше користуємось у нашому побуті й сфера користування посудом не обмежується лише однією кухнею. Хоча дійсно, найчастіше різного роду тарілки, чашки, горнята, чайники, миски й таке інше ми використовуємо для приготування чи подавання їжі. Та окрім цього в наших домах є вази, горщики для кімнатних рослин, у ванних кімнатах мильнички та стакани для зубних щіток і багато іншого. Всі вони можуть бути зроблені з різних матеріалів, зокрема й з кераміки.
Видів керамічного посуду є дуже багато і навіть досвідченому керамісту часто важко розібратися у всьому різноманітті сучасних матеріалів і технік. Що б хоч якось орієнтуватися й елементарно розуміти що ми купуємо, чи не переплачуємо, як ним користуватись — маємо трішки вивчити це питання. Врешті-решт людина має бути освідченою, чи не так.
Отже, керамічний посуд можна умовно розкласифікувати на такі категорії:
теракота
майоліка
фаянс
кам’яна або високоміцна кераміка
напівпорцеляна (напівфарфор)
порцеляна (фарфор)
Теракота — найдавніший вид кераміки, виготовляється з червоної глини і випалюється при низьких температурах (близько 800 – 900 °C). Має дуже пористу структуру, невелику міцність і сильно поглинає воду (водопоглинання близько 15-17%). Зараз найчастіше використовується для виробництва декоративних та сувенірних виробів. Неглазурована теракота через свою пористість не зовсім підходить для приготування їжі через те, що вбирає запахи і потребує сильного догляду. Хоча в давнину люди користувались таким посудом для запікання, попередньо замочуючи його у воді, черепок набирав вологи і поступово віддавав її страві в процесі приготування. Ось такий цікавий плюс цього виду кераміки.
Майоліка — наступник теракоти, вона міцніша, менш пориста і випалюється вже при вищій температурі (близько 1020 – 1060 °C), також має досить високе водопоглинання (близько 12%), тому обов’язково покривається поливами. Може виготовлятися з глини різних кольорів, але в основному з білої. Велика частина керамічних виробів зроблені саме з цього виду кераміки. При простукуванні видає глухий тон, який швидко затихає. У виробництві вона має ряд переваг: доступність матеріалу, велика кількість полив, пігментів та інших оздоблювальних матеріалів, співвідношення ціна-якість. Посуд з цього матеріалу з успіхом можна використовувати для закладів харчування (ресторани, кафе) як недорогу альтернативу професійному посуду з кам’яної кераміки або порцеляни.
Фаянс — стоїть на сходинку вище від майоліки. Виготовляється з білої глини з підвищеним вмістом каоліну, через що має ще кращу міцність і менше водопоглинання (близько 8-10%). Температура випалу – 1150 – 1200 °C. Черепок чистого білого кольору, покривається поливами, при простукуванні видає тон середньої частоти, який швидко затихає. Фаянсовий посуд також є досить недорогим варіантом і широко використовується на кухнях, в закладах харчування та для виробництва столового посуду на кожний день.
Тут можна умовно розділити кераміку на непрофесійну (теракота, майоліка, фаянс) і професійну (кам’яна кераміка, напів порцеляна, порцеляна). Види керамічного посуду вище, більше підходять для використання на домашніх кухнях, для декору та у випадках де нема потреби у великій міцності. Майоліка і фаянс також витримують миття в посудомийній машині й можуть застосовуватись в кафе та для щоденного вжитку вдома. Але коли йде мова про дуже активне використання, як часто буває у ресторанах, потрібно щось значно міцніше і витриваліше. Для цього існують перелічені нижче види керамічного посуду, так званий “професійний посуд”. Він випалюється при температурах від 1280 °C, має дуже низьке водопоглинання і високу термостійкість.
Кам’яна кераміка — це високоміцний вид кераміки. В основі керамічної маси є біла глина, що використовується при виробництві порцеляни, з додаванням різноманітних речовин та шамотного порошку, який надає додаткової термостійкості. На відміну від інших видів, посуд з кам’яної кераміки не боїться різких перепадів температур і його легко можна ставити на відкритий вогонь. Черепок дуже щільний, колір від світло-бежевого до темно-сірого, має шорстку поверхню і по зовнішньому вигляду і фактурі дійсно може нагадувати камінь. Цей матеріал використовують при виробництві посуду в техніці “раку”, професійного посуду для ресторанів, а також в скульптурі та інших художніх виробах. Його дуже люблять люди з творчою натурою. Температура випалу — близько 1300°C, водопоглинання в межах 1 – 3 %.
Напівпорцеляна — черепок білого кольору, дуже щільний, готовий виріб покривають поливами. Посуд з напівпорцеляни має високу міцність, хімічну та термостійкість, не боїться різкого перепаду температур. По багатьох характеристиках наближається до порцеляни, цікаво що удари витримує навіть краще, та на відміну від неї напівпорцеляна є ще все-таки пористою і навіть тонкий черепок не просвічується. Має низьке водопоглинання (1-3%). Окрім якісного та міцного посуду з цього матеріалу виготовляють декоративні статуетки та сантехніку. Дуже поширений вид кераміки і присутній майже в кожному магазині посуду.
Порцеляна — кераміка вищого класу та якості. Її вже й керамікою назвати важко бо вона настільки спікається що практично перетворюється у скло. Дуже міцна, вишукана і неймовірно дорога. Порцеляну легко визначити по дзвінкому і тривалому звучанні при простукуванні, а також вона пропускає світло, чого немає в інших видів кераміки. Неглазуровані вироби з порцеляни настільки щільні що практично не поглинають воду (водопоглинання 0,1% і менше), зовсім не пористі і хімічно дуже стійкі.
Є дуже багато видів порцеляни, з різним складом і характеристиками. В основному їх можна розділити на тверду і м’яку порцеляну. Ще є так звана “кістяна порцеляна” як щось середнє між твердою і м’якою. Неглазурована м’яка порцеляна більш прозора і має трішки зернисту поверхню, тверда ж — зовсім гладка, більш міцна і термостійка. Порцелянові вироби випалюються при температурі від 1340°C до 1500°C, тверда при трохи вищих — м’яка при нижчих.
В основному порцеляновий черепок має білий колір, але зараз є маси чорного і синього кольору. Порцеляна виникла в Китаї й місцеві майстри довго тримали таємницю цього матеріалу. В Європі її винайшов у 1708 році в Мейсені Йоганн Фрідріх Бьотхер.
Такий поділ на види є досить умовним, адже є неймовірна кількість сучасних керамічних матеріалів і всі вони ніби перетікають один в одного і часто неможливо провести чітке розмежування. Але якщо в загальному, то така класифікація, від менш якісних, міцних і низькотемпературних до високоміцних, якісних і високотемпературних видів кераміки, має зміст.
Види керамічного посуду
Посуд це одна з тих речей, якою ми найчастіше користуємось у нашому побуті й сфера користування посудом не обмежується лише однією кухнею. Хоча дійсно, найчастіше різного роду тарілки, чашки, горнята, чайники, миски й таке інше ми використовуємо для приготування чи подавання їжі. Та окрім цього в наших домах є вази, горщики для кімнатних рослин, у ванних кімнатах мильнички та стакани для зубних щіток і багато іншого. Всі вони можуть бути зроблені з різних матеріалів, зокрема й з кераміки.
Видів керамічного посуду є дуже багато і навіть досвідченому керамісту часто важко розібратися у всьому різноманітті сучасних матеріалів і технік. Що б хоч якось орієнтуватися й елементарно розуміти що ми купуємо, чи не переплачуємо, як ним користуватись — маємо трішки вивчити це питання. Врешті-решт людина має бути освідченою, чи не так.
Отже, керамічний посуд можна умовно розкласифікувати на такі категорії:
Теракота — найдавніший вид кераміки, виготовляється з червоної глини і випалюється при низьких температурах (близько 800 – 900 °C). Має дуже пористу структуру, невелику міцність і сильно поглинає воду (водопоглинання близько 15-17%). Зараз найчастіше використовується для виробництва декоративних та сувенірних виробів. Неглазурована теракота через свою пористість не зовсім підходить для приготування їжі через те, що вбирає запахи і потребує сильного догляду. Хоча в давнину люди користувались таким посудом для запікання, попередньо замочуючи його у воді, черепок набирав вологи і поступово віддавав її страві в процесі приготування. Ось такий цікавий плюс цього виду кераміки.
Майоліка — наступник теракоти, вона міцніша, менш пориста і випалюється вже при вищій температурі (близько 1020 – 1060 °C), також має досить високе водопоглинання (близько 12%), тому обов’язково покривається поливами. Може виготовлятися з глини різних кольорів, але в основному з білої. Велика частина керамічних виробів зроблені саме з цього виду кераміки. При простукуванні видає глухий тон, який швидко затихає. У виробництві вона має ряд переваг: доступність матеріалу, велика кількість полив, пігментів та інших оздоблювальних матеріалів, співвідношення ціна-якість. Посуд з цього матеріалу з успіхом можна використовувати для закладів харчування (ресторани, кафе) як недорогу альтернативу професійному посуду з кам’яної кераміки або порцеляни.
Фаянс — стоїть на сходинку вище від майоліки. Виготовляється з білої глини з підвищеним вмістом каоліну, через що має ще кращу міцність і менше водопоглинання (близько 8-10%). Температура випалу – 1150 – 1200 °C. Черепок чистого білого кольору, покривається поливами, при простукуванні видає тон середньої частоти, який швидко затихає. Фаянсовий посуд також є досить недорогим варіантом і широко використовується на кухнях, в закладах харчування та для виробництва столового посуду на кожний день.
Тут можна умовно розділити кераміку на непрофесійну (теракота, майоліка, фаянс) і професійну (кам’яна кераміка, напів порцеляна, порцеляна). Види керамічного посуду вище, більше підходять для використання на домашніх кухнях, для декору та у випадках де нема потреби у великій міцності. Майоліка і фаянс також витримують миття в посудомийній машині й можуть застосовуватись в кафе та для щоденного вжитку вдома. Але коли йде мова про дуже активне використання, як часто буває у ресторанах, потрібно щось значно міцніше і витриваліше. Для цього існують перелічені нижче види керамічного посуду, так званий “професійний посуд”. Він випалюється при температурах від 1280 °C, має дуже низьке водопоглинання і високу термостійкість.
Кам’яна кераміка — це високоміцний вид кераміки. В основі керамічної маси є біла глина, що використовується при виробництві порцеляни, з додаванням різноманітних речовин та шамотного порошку, який надає додаткової термостійкості. На відміну від інших видів, посуд з кам’яної кераміки не боїться різких перепадів температур і його легко можна ставити на відкритий вогонь. Черепок дуже щільний, колір від світло-бежевого до темно-сірого, має шорстку поверхню і по зовнішньому вигляду і фактурі дійсно може нагадувати камінь. Цей матеріал використовують при виробництві посуду в техніці “раку”, професійного посуду для ресторанів, а також в скульптурі та інших художніх виробах. Його дуже люблять люди з творчою натурою. Температура випалу — близько 1300°C, водопоглинання в межах 1 – 3 %.
Напівпорцеляна — черепок білого кольору, дуже щільний, готовий виріб покривають поливами. Посуд з напівпорцеляни має високу міцність, хімічну та термостійкість, не боїться різкого перепаду температур. По багатьох характеристиках наближається до порцеляни, цікаво що удари витримує навіть краще, та на відміну від неї напівпорцеляна є ще все-таки пористою і навіть тонкий черепок не просвічується. Має низьке водопоглинання (1-3%). Окрім якісного та міцного посуду з цього матеріалу виготовляють декоративні статуетки та сантехніку. Дуже поширений вид кераміки і присутній майже в кожному магазині посуду.
Порцеляна — кераміка вищого класу та якості. Її вже й керамікою назвати важко бо вона настільки спікається що практично перетворюється у скло. Дуже міцна, вишукана і неймовірно дорога. Порцеляну легко визначити по дзвінкому і тривалому звучанні при простукуванні, а також вона пропускає світло, чого немає в інших видів кераміки. Неглазуровані вироби з порцеляни настільки щільні що практично не поглинають воду (водопоглинання 0,1% і менше), зовсім не пористі і хімічно дуже стійкі.
Є дуже багато видів порцеляни, з різним складом і характеристиками. В основному їх можна розділити на тверду і м’яку порцеляну. Ще є так звана “кістяна порцеляна” як щось середнє між твердою і м’якою. Неглазурована м’яка порцеляна більш прозора і має трішки зернисту поверхню, тверда ж — зовсім гладка, більш міцна і термостійка. Порцелянові вироби випалюються при температурі від 1340°C до 1500°C, тверда при трохи вищих — м’яка при нижчих.
В основному порцеляновий черепок має білий колір, але зараз є маси чорного і синього кольору. Порцеляна виникла в Китаї й місцеві майстри довго тримали таємницю цього матеріалу. В Європі її винайшов у 1708 році в Мейсені Йоганн Фрідріх Бьотхер.
Такий поділ на види є досить умовним, адже є неймовірна кількість сучасних керамічних матеріалів і всі вони ніби перетікають один в одного і часто неможливо провести чітке розмежування. Але якщо в загальному, то така класифікація, від менш якісних, міцних і низькотемпературних до високоміцних, якісних і високотемпературних видів кераміки, має зміст.